Здається, що мета цієї жінки – перетворити життя своєї родини в доглянутий сад. Бажано, в англійському стилі.

«Почала працювати в компанії Pianoбой Дмитро Шуров, 2009 рік», – лаконічно і скромно значиться в рубриці «події з життя» на сторінці Ольги Шурової в Фейсбук … Ще одна неймовірна і прекрасна персона нашого спецпроекту.

Зараз ми почнемо Ольгу сильно хвалити (і на цьому місці вона сильно напружиться з причини вродженої скромності), але правду в саду не закопаєш: ідеальна дружина і блискучий піарник справжнього артиста і геніального музиканта, неймовірна по глибині, висоті і ширині особистість з відмінним смаком до всього, чим себе оточує. Красива жінка, яка з витримкою англійської королеви розділила непросту долю українського музиканта, за яким не стоїть ніхто, крім його таланту і віри в чистоту творчості. Неймовірно обдарований син. Любов, сім’я, два будинки, квітники… Цікаво, що знаходиться за картинкою ідеального англійського серіалу?

#лидерсомнений

«Мені потрібно з кимось про це поговорити… пост сноба, тому особам зі слабкими нервами читати не раджу. У зв’язку з різними змінами в житті, спасибі карантину за моє безробітне, але не безтурботне життя, ознайомилася я з ринком нерухомості.

Раніше, зустрічаючи дівчину з шикарною фігурою, довгими ногами, але у жлобському одязі, думала: «Господи, чому ти дав ноги їй, а не мені? Я ж бо їх би огранила як слід! Зробила б з них цукерку! Навіщо ти даєш ідеальні фігури тим, хто їх спотворює своїм поганим смаком? »

Зараз зі мною сталося те ж саме, тільки в сфері будинків. Я буваю в будинках-квартирах різних по рівню статку людей, але все це житло зі смаком. На різні бюджети, але однозначно зі своїм обличчям, атмосферою. І я наївно вважала, що так у всіх. Виявилося, що це — чергова бульбашка мого оточення, далі якого я не бачила, тому що коло спілкування, хоч і широке, але досить обмежене моїми друзями. І тут я потрапила на OLX …

Навіщо бог дає людям гроші, але забирає смак? Навіщо люди вкладають колосальні бюджети в жахливі споруди та інтер’єри? Картинки показувати не буду, некоректно і напевно неетично висміювати інших, адже завжди логічно запитають: а судді хто … АЛЕ!

Я ридала дві години поспіль від сміху, потім — від безсилля витримати цей абсурд …

У нас, як у нації, є все: кошти, можливості, умови, але у нас колосальні проблеми зі смаком. Смаком і вибірковістю до життя, до природи, до оточення, до людей… ».

Це цитата з твоєї рубрики (моєї улюбленої) на сторінці Фейсбук. Не можу втриматися і не привести один з твоїх блискучих текстів, щоб почати розмовляти на улюблену тему — про красу. Як ти вирішуєш проблеми дисонансу смаку з навколишньою дійсністю в окремо взятій родині Шурових?

Не думаю, що сама можу похвалитися бездоганним смаком. Це таке відносне поняття! Для мене стиль завжди був в поєднанні красивого і потворного. В умінні поєднувати непоєднуване. В діапазоні людини і в сміливості жонглювання жанрами, фактурами, смислами. Тому мій улюблений стиль — еклектика, хоча він сам по собі і є оксюмороном, відсутністю чистого стилю. Шикарні люстри і килими на обдертому бетоні і грубому «сивому» дереві — це мій портрет в інтер’єрних тонах.

В одязі я теж найбільше люблю “говнодави під плаття”, тобто поєднання грубого з ніжним, естетичного зі страшним, правильного з неправильним. Це щось з психології, напевно.

І люди мені ближчі за всіх теж такі, з великим діапазоном почуттів, які не бояться показати свої діаметрально різні сторони — від ангела до демона. З ними я відчуваю фарби всесвіту яскравіше, ніж з тими, хто дотримується чистоти стилю.

Це правда: ти завжди виділяєшся особливим стилем на всіх вечірках, і твій будинок теж ніби перенесений сюди «звідти», наповнений предметами, часто діаметрально протилежними по стилю і естетиці, привезеними з подорожей різними країнами. Але вони відмінно поєднуються, і по ним можна простежити вашу «географію вояжів». Я знаю, як ти любиш подорожувати, як тобі фізіологічно необхідно бачити навколо себе красиву картинку. Як ти  втамовуєш сьогодні цю спрагу підживлення чимось новим і красивим?

У молодості я дуже хотіла емігрувати … Приїжджала з різних країн і скаржилася: ну чому, чому ми живемо в такий некрасивій країні ?! Я не про природу, а про те, що люди зробили з цією природою. Ти розумієш, що на тераторії, де ніколи не було нічого стабільного, де все бомбили раз в 20 років, нізвідки взятися 500-річним замкам, і це вже не можна змінити. Але ти можеш змінювати те, що тебе оточує. Мама мені одного разу сказала: там уже добре і без тебе, а тут ти можеш зробити багато всього, щоб стало краще. І може це і є твоя місія? Тому в даний момент я вирішила зайнятися своїм маленьким оточенням, потренуватися, так би мовити, на своїй землі, а потім вже і розширити зону краси.

Тепер зрозуміло, чому ти в останні роки серйозно захопилася садівництвом та квітництвом в умовах міста. Як ці пасторальні заняття взагалі накладають відбиток на світогляд? Помічаю останім часом твою явну схильність до відлюдництва, при тому, що ти — дружина публічної людини і положення зобов’язує …

Зараз дуже складно сказати: це період такий, або це тепер назавжди… але напевно це компенсаторний ефект, що накопичився за роки досить напруженого життя, коли ти знаєш свій графік на рік вперед по годинах… Не перебільшую: ще нещодавно я знала, що через пів року в такий-то день о третій годині рівно ми повинні бути там-то, в буквальному сенсі слова.

Так жити довго дуже складно, особливо таким латентним інтровертам, як я. Утім, люди шоу-бізнесу часто мають протилежн потреби: їм необхідно підзаряджатися в компаніях, в спілкуванні, в проектах, в постійному «двіжі», вони цілком комфортно живуть в такому графіку по 10-20 років. Після періодів активності мені життєво необхідно занурення в себе, я відновлююся в глибині, веду внутрішню роботу, хочу заземлюватися, вкорінюватися. Коли ти працюєш в сфері комунікацій, в медіа, ти ніколи не бачиш свій результат роботи: працюєш, як проклятий, перебуваючи в нескінченному контакті з величезною кількістю людей, з кожною людиною по двадцять тисяч раз ведеш важливі розмови. І здавалося б: величезну кількість роботи робиш, виснажуєшся морально і емоційно, але результат фізично відчути не можеш: ні взяти в руку, ні помацати. Ти стільки виконав роботи, втомився, знесилився (це я говорю про період в 10 років нон стоп, не місяць, не рік!), і не маєш ніяких фізичних підтверджень цьому. Так, ти відчуваєш непрямий результат: успішні проекти, концерти та інше. А ось прикладне — садівництво, реставрація меблів, ресайкл — це те, що ти можеш відразу побачити і помацати, і це приносить психологічне полегшення.

Карантин (який в нашій країні для незалежного артиста просто убивчий) дав мені можливість збільшити цифру часу відлюдництва більше, ніж на 50%. І це дуже впливає і на ставлення до себе: нарешті, тобі не потрібно щодня бути на зустрічах і заходах, з ранку наносити макіяж, щоб виглядати «по-міському». Вражає, як «карантин животворящий» непомітно прибрав з життя такі наче важливі раніше для тебе речі і звички. Здавалося б: блін, я з цим народилася, я ж головний бохо-амбасадор міста Києва! Але раптом ти розумієш, що вже півроку ходиш в одних і тих же спортивних штанях і відчуваєш себе чудово! Я розпродала величезну кількість шмоток, тому що, коли відкрила на карантині свою шафу, абсолютно чітко зрозуміла: не можна, щоб у людини було стільки одягу, він її не може в Иносити!

А як цей новий спосіб життя впливає на відношення до себе, до своєї зовнішності? Ти ж не здичавіла зовсім?

Не можу сказати, що моє ставлення до догляду за собою дуже змінилося… Я завжди була адептом природного вигляду людини. Завжди безтурботно і деградантскі ставилася до своєї зовнішності. Чи то лінь, чи то пофігізм, чи то свята впевненість у власній вроді — це інші нехай метушаться, а у мене і так чудовий колір волосся, шкіра і взагалі «морда лиця». Навіщо міняти те, що вже сліпуче? Все це призвело до того, що я майже не експериментувала ні з кольором волосся, ні з обличчам. До 40 років я жодного разу не була у косметолога! Стрижуся багато років сама, за винятком рідкісних походів до улюбленої однокурсниці більше “на поспілкуватися”. Не люблю витрачати час і кошти на догляд за собою… Але, потрібно визнати, що у мене для цього були підстави: більш-менш пощастило з волоссям, шкірою. Тому не було особливих потреб дуже активно займатися питаннями своєї зовнішності, завдяки природним даним. Звичайно, щоденна нескладна рутина не змінилася особливо.

Але найчудовіший вигляд маю під час поїздок на море: прямо як у «венериізпіниморскої» обличча саме розгладжується, мішки під очима — ніби хтось сміття з них виніс (до речі, аналогічний ефект після використання сироватки під очі Eye & lip contour, Marine Life),  щоки рожевіють і прямо тягне собою милуватися. І при цьому ж ж нічого не робиш — морська вода сама завиває кучері і насичує красою шкіру. Морські компоненти на мене діють абсолютно зцілююче. З дитинства всі ненавиділи морську капусту — все, крім мене. Я думаю, що майже кожна людина може так сказати про себе: краще, ніж біля моря, я ніколи і ніде не виглядаю. Рука періодично тягнулася до косметики на основі водоростей, і тому відразу погодилася взяти участь в цьому спецпроекті. І ось я, косметологічний деградант і слоупок, знайшла, нарешті, баночки з морським еліксиром — щоб під час тривалих в наш час перерв спілкування з морем нічого не робити, а виглядати, наче я на морі!

Альготерапевтична косметика на основі водоростей Algotherm Ukraine — любов-любов! Мені ідеально підійшло все: антивіковий крем для обличчя та догляд навколо очей та губ, Marine Life! Тепер я знаю, як дотягнути від моря до моря! Ваш девіз «Море поруч» я дійсно відчула, отримала цю необхідне підживлення через шкіру.

Без перебільшень, реально завдяки цій косметиці я і протягнула два роки пандемії без моря. Вона давала мені це відчуття.

# видимоведьма

Це — друга моя улюблена рубрика на твоїй сторінці Фейсбук. Ти явно щось знаєш, і те, що ти знаєш — точно неспроста. Але це слово — особливо на твоєму прикладі — має тільки позитивний сенс: мудрість, енергія і сила жінки, яка навколо себе закручує і розкручує спіраль обставин, утримує в руках сили для своєї родини і важливих людей. Недарма один з перших хітів Діми Шурова називається «Відьма», і він точно присвячений тобі…

Так, сама не знаю, як це працює — але занадто часто мої сильні бажання виконуються невідомим способом. Правда, часто, як в анекдоті, не зовсім так, як хотілося б, напевно, сформульовані недостатньо чітко… 2021 рік мав стати за нашими сімейними планами роком паузи. Ми мріяли так: дограти все концерти туру ХІСТОРІ, завершити всі важливі справи, син повинен був вступити до ВНЗ, а ми з Дімою — вирушити в давно заплановану кругосвітню подорож на рік — в трейлері, як в американських фільмах.

Як відомо, я відьма, і те, що планую, здійснюється. І ось як я встаю за 10 хвилин до будильника, так і рік паузи настав на рік раніше бажаного, чорт забирай… Плани про кругосвітню подорож подалі від повсякденної каруселі перетворилися… на переїзд в село, подалі від людей.

З сільського досвіду у нас на двох — канікули в дитинстві у бабусь з дідусями в приватному секторі невеликих містечок. Тобто, у питаннях кругосвітних подорожей ми набагато більше, так би мовити, компетентні. І ось тепер ми в селі.

Все, що турбує людей у ​​великому місті, тут немає ніякого значення: політика, локдаун, сучасна музика, модні тренди. Це ніби інша далека планета. Тут важливо, наскільки у тебе солідний паркан і який буде пам’ятник на кладовищі.

Тепер ось намагаємося багато чому навчитися. Почати розуміти голос природи. Турбуватися про речі, які абсолютно непомітні в місті. Стати “на ти” з сокирою, сапкою, обприскувачем, електролобзиком, болгаркою, тримерами.

Те, що важливо нам — тут нікому не потрібно. Те, що цінується тут — нам вже давно нецікаво. Розповіла сусідці план зробити годівницю для оленя (наш будиночок розташований поруч з лісом, і іноді на ділянку дійсно забрідають олені), а вона на мене нагримала: ви що, вони і ваші плодові пожруть, і до моїх доберуться! Не приваджуйте!

Але найбільше сусіди дивуються, що у нас немає телебачення. «Як, реально телевізора НЕМА ?! Ви ж багаті!».

Але спрага інформаційної чистоти тепер така непереборна, що вирішила закрити сторінку в ФБ, залишила доступ тільки для друзів… Це наступний крок до тимчасового відходу від цифрового світу. Але всІ, кого люблю, знають це і без соцмереж.

Розмовляла Оксана Моро